Загальні поради щодо емоційного добробуту хлопчиків, дівчаток та підлітків, які постраждали від ситуації збройного конфлікту

Хлопчики та дівчатка віком від 0 до 3 років

• схильні більше, ніж зазвичай, триматися якнайближче до своїх батьків.
• починають поводитися як у молодшому віці.
• помітно та раптово міняють свої звички щодо сну та харчування.
• більше плачуть або стають більш дратливими.
• починають боятися того, чого вони не боялися раніше.
• схвильовані і мають труднощі з концентрацією.
• Вони або не зацікавлені гратися або граються тільки протягом короткого періоду часу.
• граються в повторювані ігри або грають агресивно і жорстоко.
• можуть бути дуже упертими або занадто вимогливими.
• можуть бути дуже чутливими до реакцій інших.

Хлопчики та дівчатка віком від 4 до 6 років

• схильні більше, ніж зазвичай, триматися якнайближче до своїх батьків або починають активно звертатися до інших дорослих.
• можуть почати вести себе як діти молодшого віку, наприклад, смоктати палець або впісюватися (страждати енурезом).
• раптом перестають розмовляти.
• помітно зменшують або підвищують свою активність.
• припиняють гратися взагалі або граються лише в повторювані ігри.
• тривожаться та бояться, що станеться щось погане.
• страждають від порушень сну (наприклад, їм сняться жахіття); мають зміни в харчовій поведінці.
• почуваються розгубленими.
• їм важко сконцентруватися.
• Іноді можуть брати на себе ролі дорослих.
• стають більш дратівливими.

Хлопчики та дівчатка віком від 7 до 12 років

• зменшують або збільшують свою фізичну активність.
• почуваються і поводяться розгублено.
• уникають соціальних контактів.
• багаторазово розповідають про подію.
• відмовляються ходити до школи.
• відчувають і демонструють страх.
• відмічають, що у них погіршилася пам'ять, концентрація і увага.
• страждають від змін у сні і апетиті.
• стають більш агресивними, дратівливими або неспокійними.
• страждають від соматичних дискомфортних відчуттів (фізичні симптоми, пов'язані зі стресом).
• переживають за інших постраждалих.
• відчувают провину, схильні до самокритики.
• страждають енурезом (нетриманням сечі).

Підлітки

• відчувають сором або провину.
• переживають за інших постраждалих людей.
• можуть бути глибоко занурені у себе.
• відчувають зміни у стосунках з оточуючими.
• почуваються розчарованими.
• стають гіперчутливими.
• мають схильність до ризикованої поведінки.
• можуть вести себе агресивно або зухвало по відношенню до влади чи опікунів.

Деякі основні рекомендації для турботи про себе:

• по можливості, знайдіть простір для відпочинку та відключення і дозвольте собі висловити емоції.
• просіть про допомогу, коли вам це потрібно і делегуйте свої обов’язки іншим дорослим, якщо не відчуваєте в собі сили.
• Намагайтеся дотримуватися основних звичок по догляду за собою, які дадуть вам відчуття стабільністі та збережуть здоров'я (гуляйте на свіжому повітрі, виходьте на природу, проводьте час з друзями...), наведіть порядок у думках, частіше кажіть собі: «я роблю все, що в моїх силах».
• Наскільки це можливо, зосередьтеся на практичній інформації і переконайтеся, що ви не перевантажуєте себе поганими новинами.

Основою для хорошої підтримки

Адекватна підтримка з боку членів сім’ї та опікунів у найближчому оточенні є найважливішим фактором для розвитку дітей та підлітків і відновлення після важких переживань.

Треба мати на увазі, що емоції можуть передаватися, тому дорослий є емоційним орієнтиром для дитини.

Основою для хорошої підтримки є:

• ВІДЧУТТЯ БЕЗПЕКИ: Наскільки це можливо, намагайтеся створити відчуття безпеки, без почуття страху і поза небезпекою (як фізичною, так і психологічною) у своїх стосунках та своєму фізичному оточенні.
• СТАБІЛЬНІСТЬ: Якщо дозволяє навколишнє середовище, то зробити передбачуваність і послідовність на соціальному, емоційному і фізичному рівнях.Якщо ви будете послідовними та турботливими у ставленні до дитини або підлітка, ви зможете завоювати їхню довіру.
• ДОГЛЯД: Намагайтеся, за можливості, бути доступними та спроможним задовольнити потреби дитини або підлітка турботливо та послідовно.

Хлопчики та дівчатка віком 0-12 років

• Забезпечити їм простір, де вони можуть вільно поплакати і покричати.
• Організації для них моментів відпочинку, щоб вони розслабилися (почитати казку, прийняти ванну).
• Називати їхні емоції та пояснити, що це нормально, що вони так себе відчувають.
• Займатися разом з ними різними активностями.
• Давати їм прості завдання, які вони можуть контролювати самостійно.
• Встановлення розпорядку дня (час прийому їжі, фізичні вправи). Діти мають бути частиною організаційного процесу та додавати заняття, які їм подобаються (наприклад: читання, гра, малювання тощо).
• Підтримувати фізичну активність і збалансовану дієту.
• Послабити трохи обмеження на початку, але важливо, щоб хлопчики і дівчатка продовжували мати обмеження.
• Поясніть дітям, що відбувається і що буде відтепер, зрозумілою мовою, короткими і простими повідомленнями, спокійно і повільно, але без брехні.
• Підтримувати зв'язок з членами сім’ї, які далеко, за допомогою технологій. Забезпечення безпечного середовища та позитивної мети.
• Не залишати дітей з іншими опікунами, яких ви не знаєте і яким не довіряєте, не створивши попередньо безпечного середовища.
• Захищати дітей від поганих спогадів і трагічних зображень, щоб не створювати у них відчуття занепокоєння, тривоги і страху.

Підлітки

• Впевнитися, що підлітки отримують підтримку від сім'ї, а також від групи друзів або однолітків
• Бути доступними для них, але залишити також їм їх власний простір.
• Забезпечити їм простір, куди вони можуть втекти та «випустити пару».
• Обговорюючи з ними важкі події, треба намагатися використовувати точну інформацію та заспокійливий стиль викладення, відповідний їхньому віку та навичкам.
• Підвищення рівня оптимізму, почуття гумору та почуття контролю.
• Встановлення розпорядку дня з чіткими графіками та залучення підлітків у організацію та виконання повсякденної роботи (приготування їжі, організаційні питання). Забезпечення освітнього супроводу.
• Допомагати підліткам впоратися з ситуацією.
• Залучення підлітків до управління певними ситуаціями, які переживає сім'я.
• Намагатися допомагати підліткам по можливості діяти відповідно до своєї сімейної ролі, тобто не перекладати на них обов’язки дорослих (турбота про маленьких братів і сестер, юридичні формальності, переклади і т.д.) але і не ставитися до них як до маленьких дітей.
• Забезпечувати фізичні навантаження і дотримання збалансованої дієти.
• З розумінням ставитися до можливих труднощів у адаптації до нових обставин.
• Будьте уважні до ризикованої поведінки (вживання наркотиків, самоушкодження, ізоляція…). При будь-яких підозрах слід проконсультуватися з фахівцем та/або Центром первинної медико-санітарної допомоги.
• Estando atentos a conductas de riesgo (consumo de drogas, autolesiones, aislamiento…), ante las que se deberá acudir a un profesional experto y/o Centro de Salud de Atención Primaria.

Діти віком від 0 до 3 років

Дитина має проблеми зі сном, не хоче лягати спати, не хоче спати на самоті, прокидаєься вночі з криком

• По можливості, не залишайте дитину спати на самоті.
• Дотримуйтесь приємного ритуалу перед сном: розповідайте казки, моліться, обіймайтеся тощо.
• Розкажіть дітям про їх розпорядок дня, щоб процесс засинання був для них зрозумілим та передбачуваним.
• Передавайте сигнали безпеки (словесні та фізичні).

Дитина стурбована тим, що з її опікуном або членом сім'ї відбувається щось погане.

• Нагадайте їй, що зараз вона в безпеці, а якщо ні, дайте їй знати, що саме робиться для її безпеки.
• Займайтеся позитивними справами, щоб відвернути її увагу (читання, ігри тощо).

Не хоче гратися або щось робити. Стан апатії

• Дайте дитині зрозуміти, що відчувати сум, злість чи занепокоєння - це нормально: «Здається, тобі нічого не хочеться робити»; «Цікаво, чи ти сумуєш»; «Сумувати – це нормально»; «Я залишаюся з тобою».
• Займайтеся позитивними справами, щоб відвернути її увагу (читання, ігри тощо).

Багато плaче

• Дозвольте дитині висловити почуття смутку.
• Допоможіть дитині висловити свої почуття.
• Дати їй надію на майбутнє (у що вона буде грати, плани, харчування тощо)

Хлопчики та дівчатка віком від 4 до 6 років

Бояться, що погані речі будуть продовжуватися

• Поясніть різницю між подією та спогадами про цю подію.
• Передавайте зрозумілі сигнали безпеки на данний момент, розмовляючи з дітьми про основні потреби, які вже є покриті.

Мають питання щодо смерті та жалоби

• Дайте їм прості відповіді і можливість запитати.
• Зрозумійте, що у цьому віці діти не мать уявлення про те, що смерть незворотна (Малювання є хорошим інструментом для дітей, щоб передати почуття жалоби).
• Дозвольте їм брати участь у культурних ритуалах жалоби.
• Говоріть їм правду про смерть близької людини, поясніть це, але мовою, яку вони можуть зрозуміти.

Дитина не говорить, мовчить або має труднощі з тим, щоб висловити те, що її турбує

• Допомагайте дітям самовиразитися за допомогою ігор та малювання.
• Використовуйте слова, що описують почуття, щоб перевірити, як діти себе відчувають.
• Заохочуйте їх висловлюватися, але не тисніть на них.

Хлопчики та дівчатка віком від 7 до 12 років

Відчувають відповідальність за те, що сталося

• Дайте їм можливість розповісти про свої проблеми. Запевніть та поясніть, чому це зовсім не їхня вина з раціональних причин (політичних, історичних, практичних...).

Неодноразово переказують або відтворюють подію

• Дайте їм можливість переказати/відтворити, як вони хотіли б бачити свою реальність відтепер.

Спантеличені тим, що сталося

• Проясніть будь-які непорозуміння та пропонуйте чіткі пояснення того, що насправді відбувається, кожного разу, коли дитина запитує.
• Уникайте подробиць, які можуть налякати дітей, намагайтеся заспокоїти їх і підтвердити точну ситуацію щодо безпеки на данний момент.
• Не втрачайте терпіння через повторення питань або тем, які також хвилюють іншого опікуна (його реакція має важливе значення для розвитку концептуалізації ситуації для дитини).
• Пояснювати, що буде відбуватися (наприклад: де ви будете жити, в яку школу ви будете ходити, що ви будете їсти тощо).
• Нагадайте їм, що є люди, які працюють над забезпеченням безпеки сімей, і що вони можуть попросити додаткової допомоги, якщо вони потребують її.

Підлітки

Кидають виклик та схильні до ризикованої поведінки або самоушкодження

• Допоможіть підліткам зрозуміти, що кидати виклик світу – це небезпечний спосіб висловити сильні почуття, як-от гнів.
• Зверніть увагу на ризиковану поведінку, таку як споживання наркотиків або самоушкодження.
• Уникайте гострої реакції на їхній гнів, оскільки це призведе до подальшої ізоляції підлітка.
• Зверніться до фахівця-експерта та/або до Центру первинної медико-санітарної допомоги.

Бояться спогадів про те, що сталося і своєї реакції на це

• Скажіть їм, що дуже яскраві спогади є звичайним явищем і що спогади також можуть бути у вигляді звуків, запахів, відчуттів чи навіть емоцій.
• Поясніть, що спогади можуть виникнути раптово, і викликати відчуття, ніби все це повторюється.
• Поясніть, що читання новин і перегляд повторюваних зображень у ЗМІ можуть посилити страхи.

c) Хвилюються за інших вцілілих та інші родини

• Поговоріть про їхні проблеми та підтвердьте їхні страждання. Підкресліть, що це не їхня вина і що це поза їхною зоною відповідальності.
• Визначте проекти, які є важливими і відповідають віку підлітка, якими вони зможуть займатися.